Вівторок, 21 листопада 2017 |

За рідну домівку поклали життя вірні діти,

герої, що завжди залишаться в наших серцях,

За землю, за матір зробили, що мали зробити.

Герої не гинуть, герої живуть у піснях!

Д. Славич

Володимир Борисович РИНКУН

(5 червня 1973 – 29 серпня 2014)

солдат резерву, снайпер 2-го батальйону спеціальнально призначення Національної гвардії України «Донбас»

Народився в Ірпені. Після закінчення навчання у Ірпінській ЗШ № 17, вступив до Київського професійно-технічного училища. Отримав розряд спеціаліста. Володимир любив подорожувати, але завжди повертався до рідного міста Ірпеня.

З 1992 по 1994 рік проходив службу в Збройних силах України у місті Одеса (морським піхотинцем). У 1995 році зайняв посаду оперуповноваженого карного розшуку Ірпінського МВ ГУ МВС України. У 2004 році був учасником Помаранчевої революції. 2013-2014 роки – активний учасник Євромайдану.

У час небезпеки став на захист незалежності України, свято дотримавши слова, даного у військовій присязі. Як солдат резерву пішов добровольцем до Національної Гвардії України (в\ч 3027), був снайпером 2-го батальйону спеціального призначення НГУ «Донбас». Воював В. Ринкун (позивний «Арсенал») в одній із найгарячіших точок АТО – в Іловайську.

Вранці 29 серпня 2014 року під час виходу з Іловайського котла так званим «Зеленим коридором», що став «коридором смерті», їхав у кузові вантажної машини ЗІЛ у складі автоколони батальйону «Донбас» дорогою з села Многопілля до села Червоносільське (Амвросіївський район, Донецька область). У правий бік машини влучив снаряд з протитанкового ракетного комплексу «Фагот», ще один снаряд потрапив у двигун вантажівки. Загинув разом з побратимами Берегом, Утьосом, Черепом та Варгом.

16 жовтня 96 загиблих в Іловайському котлі бійців було тимчасово поховано на Краснопільському цвинтарі м. Дніпропетровська як невпізнаних героїв. В. Ринкун був упізнаний за тестами ДНК і перепохований 17 квітня 2015 року в Ірпені.

Він був солдатом, що поклав життя заради нас і мирного світанку, він став героєм – нині забуття вже не для тих, хто вірний до останку…

Указом Президента України № 365/2015 від 28 червня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіонализм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).