Василь Геннадійович Панасенко

«Васютка, як же боляче без тебе…»,

Шепоче мати у холодне небо.

Не змиряться ні друзі, ні родина,

Не змириться і ненька Україна,

Яку ти захищав, закрив собою,

Життя лишивши там, на полі бою –

Лишень почавши жити, в 33…

І ніде нам подітись від журби…

Василь Геннадійович ПАНАСЕНКО

(14 серпня 1983  – 19 грудня 2016)

солдат 25-го Батальйону «Київська Русь»

Народився в с.Поліське Коростенського району Житомирської області.

В 2000 році закінчив Ірпінську  СШ №2. Навчався в Коростенському ПТУ №17. 

З 5 листопада 2001 року по 06 травня 2003 року проходив строкову службу в Збройних силах України.

10 червня 2014 року був мобілізований в лави Збройних сил України на підставі Указу Президента України № 454/2014 від 06.09.2014р. в 25-й Батальйон «Київська Русь» в роту зв’язку на посаду механіка - радіотелефоніста. З 20 серпня 2014 року був в зоні АТО, на передовій  в місті Дебальцево, де отримав поранення при виконанні бойового завдання.

З 14 вересня 2016 року підписав контракт та продовжив захищати Батьківщину в зоні АТО в складі 25-го Батальйону «Київська Русь» на посаді водія 1-ї мотопіхотної роти .

19 грудня 2016 року загинув в запеклих боях в районі взводного опорного пункту «ЛІВША» на Світлодарській дузі біля населеного пункту Луганське Бахмутського району Донецької області.

Похований в м. Ірпені Київської області на міському кладовищі на «Алеї Слави Героїв».

У Василя залишилися донька, мати, батько, сестра.

За особисту мужність та вірність військовій присязі, виявлені у захисті державного суверенітету  та територіальної цілісності України, посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня згідно Указу Президента України від 29 грудня 2016 року № 580/2016.